Negative review before playing the game This review was written 2 weeks ago, right after reading Jason Schreier's article - "Why ‘Silksong’ Took Seven Years to Make." To be honest, I didn't find any valid answer there to the question "what's the problem with writing updates more often than once every 2 years?" We learned that they had enough money to not rush anywhere. We learned that they were having fun, that they couldn't stop making their dream game. We learned that they don't read comments or watch videos (yeah, in 7 years) and it seems they didn't understand how much people are waiting for the game. “We felt like continued updates were just going to sour people on the whole thing,” Gibson said. Silksong isn't even out yet, and they already have a huge active silksane subreddit with 200k people. A YouTube channel literally dedicated to counting down the days to release, with over 200k people, the fact that their game is the most anticipated on Steam, the fact that videos with any information get hundreds of thousands of views and they don't understand how much we were waiting for the game?! All these trailers, release dates, silence for years, cake, random 3 second reminders, the Deadpool incident and a bunch of other things. And then we get these responses and it just makes me realize that: Team Cherry really cares about their game and I think the Silksong will be insane. Team Cherry really doesn't care about community and fans.

заради цього я слив всі кейси з кс

Гра просто пісня, але шкода, що немає 🇺🇦 субтитрів. Pls add ukrainian language in the game.

Хоч я і не пройшов, але награв достатньо і дропнув вже близько до першого фіналу, тому якусь думку щодо неї маю. Першу частину я пройшов якраз перед релізом Сілксонгу, і вона мені дуже сподобалася. Я взагалі не фанат жанру, але оригінал мав чудовий геймдизайн, ти не міг потрапити в локацію, де тобі буде занадто складно, була відчутна прогресія, кожна локація була контрастною та унікальною, мала свій вайб, була крута система з амулетами з можливістю робити різноманітні білди. Але в Сілксонг ну просто насрали. Одразу скажу, що якщо вам не сподобався оригінал, то вам точно не сподобається друга частина. І я останні дні постійно обговорюю гру з різними людьми, які дуже люблять першу частину, і всі погоджуються, що сиквел гірше. Зазначу, що гра не повне гівно, і комусь вона навіть сподобається. І перші годин 20 були досить непогані. Але як же добре, що я не чекав цю гру 6 років, і вона коштує у нас всього 10 доларів. Майже усі зміни порівняно з першою частиною роблять гру набагато душнішою. Гра тепер робить набагато більший акцент на платформінг, але з різноманіття у ньому лише речі, на які ти будеш стрибати зверху. У розробників явно творча криза, і вони не змогли вигадати багато атак для босів, тому для "складності" вони кожному другому босу насрали сумонів, і бажано ще зробити це в маленькій кімнаті, а краще одразу 2 боса, які викликають сумонів, і щоб їх атаки між собою пов'язані не були, і щоб контактна шкода була в 2 маски, і навіть коли бос в нокауті. Прогресія в грі просто жахлива, гра і так дуже велика і розтягнута порівняно з першою частиною, але апгрейдів дають навіть менше. Система, яка замінила собою амулети, відчувається набагато гірше. Так, різні атаки це прикольно, і це напевно єдине нововведення, яке сподобалося. Але от можливості створювати якісь білди і цікаві синергії я поки що не побачив (а прихованих синергій я так розумію взагалі немає). Ви отримаєте лише один апгрейд голки десь на +25%, а щоб отримати інший треба зробити купу сайд-квестів, пройти купу побічних локацій і ще зробити декілька приколів. А, до речі, сайд-квести. Навіть не знаю як я в оригіналі прожив без квестів з вбивством та доставкою, щоб отримати декілька копійок. А, до речі, копійки, економіка в грі просто жахлива. У першій частині після першої половини гри не було куди дівати гроші, тому розробники пішли в іншу крайність, тому грошей тепер завжди не вистачає. Звісно можна пофармити на якомусь абузному споті. Але це не те чим би я хотів займатися в такій грі. Також гра стала лінійною, всі сюжетні локації знаходяться одна за одною, обмежені якимись сюжетними предметами, тому дух дослідження зник. Дуже велика кількістю літаючих ворогів, які постійно від тебе відлітають, щоб кинути якесь лайно. А коли тебе закривають на арені з такими чортами, щоб пережити 15 хвиль і потім побачити, що тобі на голову кинули двох босів, які разом з абілками займають 70% екрану, а в тебе контактна шкода в 2 маски, і за 35 годин гри ти отримав всього лише +2 маски до 5 звичайних, ти розумієш, що розробники не хочуть, щоб ти насолоджувався грою. І от в якийсь момент я зрозумів, що просто більше не отримую задоволення від гри. Останні локації це просто духота заради духоти. Можливо, я ще колись повернуся до гри. Але зараз бажання в неї грати немає. І це точно не те, що я очікував від сиквелу. UPD: Все-таки пройшов гру на перший фінал. Останні 3 боси були хороші, тому не дарма. І ще додам, що голку можна ще один раз апгрейднути без квестів. Але хоч і післясмак від гри непоганий, відгук залишиться негативним для балансу всесвіту, і як застереження для людей, які захочуть придбати гру.

"Пане командире, я не в СЗЧ, там просто сілксонг вийшов..."

Я чекав цієї миті чотири, ні пʼять тисяч років… Тім Черрі як завжди роблять шедевр. 10 пікантних артів Хорнет з 10

Вступ

Мені сподобалось, але це, очікувано, знову гра для любителів читати гайди – третина (?) гри навіщось схована.

🎮 Геймплей – 7/10

Зручніший, але й складніший сиквел. Багато сирих механік доробили (додали спринт і нормальний продаж артефактів тощо). Навігація – простіша, не загубишся. Складність – сувора, але виклик здебільшого адекватний. Масштаби СИЛЬНО більше, тому помічаєш лінь, що втомлює – в грі мільйон однакових нудних арен, а оточення (шипи тощо) наносять 2 шкоди, бо... весело? (потім пофіксили). Боси – класні, є дебільні (муха з лавою), а є шедевральні (робо-танці). Світ настільки агресивний, що вбиває будь-яку думку на експерименти.

📖 Сюжет – 7/10

Сучасніший в подачі, але все ще обов'язково дивитися YouTube-пояснення про хто/що/навіщо хотів для 100% розуміння. Гра пояснює натяками в різних кутках мапи. Героїня – крутіша, розмовляє і має характер. З'явилася сторінка завдань, завжди розумієш свою мету. Цікавих персонажів навіть більше. Квести – це цікаво, але далеко не всі.

🛋️ Атмосфера – 7/10

Гарна, але більш «звичайна», ніж меланхолічний оригінал. Не дивує. Мета персонажів «дійди до вершини» цікаво обігрується.

👀 Вигляд – 8/10

Красивіше і дорожче. Плавніші анімації, різноманітніші локації, більше незвичних ситуацій тощо.

🔊 Звук – 7/10

Назва гри натякає на музичність гри – класна особливість, що працює в геймплеї. Саундтрек краще оригіналу, бо хоча б один трек сильно запам'ятовується – табір Bone Bottom.

Висновок

Добряча, хардкорна metroidvania. На мою НЕ ЕКСПЕРТНУ думку, будь-який популярний конкурент жанру краще неї. Рекомендую непопулярний Horace (я ридав). Грати – цікаво, але й «грати» треба буде з інтернетом в пошуках секретів для відкриття 3-го акту. Яка релігія забороняла знову не «душити» людей, що люблять грати САМОСТІЙНО? Я пройшов лише на «звичайну» кінцівку. Задоволений. Вона знову депресивна. 🌕🌕🌕🌗🌑 (70 / 100) https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3572355401

Гарна гра, але... Гра приємна та якісно зроблена, подобається дизайн та музика і загалом справляє чудове враження. Та водночас занурення у світ гри сильно страждає через відсутність української локалізації. Атмосфера таких ігор багато в чому тримається на текстах і діалогах, і коли вони не рідною мовою - неможливо повністю відчути емоції та отримати справжнє задоволення від проходження. Дуже шкода, бо з локалізацією гра могла б розкритися повною мірою.

Таку біль та приниження я ще не відчував ніколи це навіть не зрівняти з тим моментом в моєму життя як в 5 років мене відали в дитячий будинок та діти булили мене до 18 років безпреривно (там було все і моча і конча) але Сілксонг зміг перевершити цю біль! Ці страждання! Це непокірне бажання взяти небезпечне лезо... ох лезо... Сходи в макдональдс не купуй цей диприсант, потім подякуєш, якшо!!!! Якшо ти купив цю гру і зрозумів все що вище сказане з тебе 5 баксів, пиши в лс, вітаю ти лох, дно. пока..

To be honest, although I really liked HK and was looking forward to Silksong's release, I am deeply disappointed with this game. I wouldn't say it's too complicated, but at the same time, it's too difficult even for casual play. But that's just my opinion. Yes, we have a lot more bosses, but I'm sure I won't remember any of them, not even their appearance, let alone their damn names. Seriously, the only boss I remember is the final boss, and that's only because I spent a lot of time killing him. Quests are an interesting mechanism, but you quickly get bored with them when you do the same thing three times in a row. Honestly, as someone who really loves Metroidvania-style games, this is the worst game I've ever played in my life. I can see that half the money was spent just on improving the visuals. Nothing else, skills are also a good idea for a mechanic, but you hardly ever use them. The most used one is running, because, fuck, it's useful. In addition, some NPCs have ‘russian soul’ in their names, so I would punch them in the face just for that after 11 years of war. Fuck it, let this game go. 2/10 — 2 only because it helped me kill some free time.

Це неймовірна гра, серйозно - візуал, музика, лор, увага до деталей навколишнього світу, цікаві нпс. Все в цій грі добре. Крім балансу. Втративши чергову годину свого життя на чергового боса в тісній кімнаті, який займає собою половину арени, має різкий мувсет, наносить при цьому подвійний дамаг і одночасно буквально, без перебільшень, кожної секунди сере на арену маленькими мухами які при смерті вибухають і отримавши за це якісь вонючі намистини, навіть нічого важливого чи цікавого, я зрозуміла що хай там як я люблю цю гру і першу, вона заслуговує зараз на негативний відгук. Я дуже рада, що Тім Черрі 6 років робили цю гру і їм було весело її робити, але вони спеціально постарались якомога частіше робити так, щоб гравцю весело не було. І це не невміння, в грі багато дуже хороших босів, від боїв з якими перехоплює дух. Тому те. що половина боїв в грі це отакі тісні кімнати де на тебе накидують боса шо наносить подвійний дамаг і додатково засирає всю арену дрібними ворогами - не має жодних виправдань. Хочете робити бої де на гравця накидується мільйон ворогів? Ну робіть, так приберіть подвійний дамаг. Тупе ускладнення заради ускладнення, неповага до гравців, очевидна відсутність будь-якого тестування. Про те, що половина землі в грі це не підлога, а шипи чи жуки шо вилазять з землі і наносять тобі подвійний теж дамаг, якщо ти попадешся і в яких зникають всі ті нещасні ресурси які падають туди завжди, про загальний жахливий баланс з грошима, яких на початку нема ніхріна і при цьому майже за всі лавочки і за швидке переміщення треба платити, про деякі занадто добвануті сегменти з паркуром який дуже важкий більшості гравцям, тому що дефолтний удар у Горнет не вниз, як в першій грі, а по діагоналі, про одні з найгірших пробіжок до босів назад які я бачила в своєму житті - про це все вже розписувать навіть не хочеться. Я втомилась. Я хочу любити цю гру. Я ЛЮБЛЮ її. Я хочу щоб мені було весело в неї грати. Але розробники зробили своєю ціллю буквально, щоб гравцю було погано. Не весело - погано, щоб йому щось заважало весь час, щоб йому не вистачало весь час ресурсів, щоб на екрані постійно було якесь гівно що мішало гравцю. В першій грі не було таких проблем. Я не супер сильний гравець, в мене вистачало проблем в Голов Найті. Але я завжди знала, що гра чесна в своїй складності, що мені не вистачає просто скілу. І мені це не заважало насолоджуватись і тричі її пройти. В Сілксонзі я після кожного радісного відкриття чи крутого боса, завжди як в гівно вступаю в якусь незбалансовану дурню, яка створена виключно щоб зробити мене нещасливою. Хач балансять це гівно, яке понароблювали. Хоча все не забалансиш, звісно. Ну і хай там шо вони балансять, а мої години життя які я провела в повній огиді в генгбенг боях з подвійним дамагом від босів, мені ніякі патчі і баланси не повернуть. Звісно, деяким людям це все буде легко. Деякі люди длс до Елден Рінгу 1м рівнем в одних трусах проходять. Ніде мене не попереджали, що гра створювалась для найскіловиших людей в світі.

чекаю на патч, коли дамаг від йобаних босів буде не 2 маски, а просто будуть хуярити по голові палкою в житті

кейси з кс пішли на користь

Цікава, талановита, але надзвичайно складна гра. Пройшов усі Дарк Соулси та Ніо з усіма ачивками. Дуже люблю перший Hollow Knight. Silksong – гарна гра. Але змушений кинути за крок від закінчення першого акту (їх тут три, і кожен складніший за попередній). Здаюсь, не тягну! І це дуже неприємне відчуття.

Hollow Knight: Silksong - Неймовірна метроїдванія, яку б я хотів обожнювати.

Пролог Оригінальний Hollow Knight 2017 року був грою феноменом. Що хоча й не придумала нічого нового, дуже вдало реалізувала вже наявні принципи жанру метроїдваній. Завдяки чому й стала не тільки улюбленою грою багатьох, але й прикладом, який почали наслідувати чимало розробників. Однак навіть так, оригінальний ХК не був ідеальною грою, й мав в собі чимало спірних рішень, та на щастя більшість з них були не такими серйозними. Для мене ж вона стала першою грою в жанрі, і зі спогадів, я пам’ятаю що досвід час від часу був доволі фруструючим, і тоді гра здалась мені спірною. Хоча й залишила чимало позитивних емоцій. Однак йшли роки, й після десятка есе я зрозумів, що оригінальний ХК є справді феноменом, хоч й не ідеальною грою. Й хоча я не розділяв хайп по Silksong, певна частина мене все ж була заінтригована. Можливо за стільки років розробники вирішили усі проблеми оригіналу та примножили його сильні сторони, зробивши ідеальну метроївданію. Тому коли гра вийшла, так ще й з такою ціною, я вирішив ризикнути, й спробувати наступника гри, яка колись здавалась мені спірною... ... і це буде огляд Шовкової Пісні, одної з найкращих метроївданії на сьогодні, і гри яку я люблю й до сиріт на шкірі ненавиджу. Королівство Фарлум Й перше, що б я хотів обговорити, це візуал. Гра зустрічає нас красиво анімованим синематиком, а коли починається ігровий процес наші очі милує неймовірно деталізоване оточення. Й це не дивно, оскільки попередник теж мав красивий деталізований арт, яким могли похвалитись одиниці ігор в жанрі на той час. Однак був аспект, яким оригінальний Hollow Knight виділявся навіть серед них, а саме продуманістю оточення та світу. На відміну від більшості ігор жанру Холовнест не відчувався набором коробок з різними перешкодами та ворогами. Світ мав свою логіку й історію, й майже завжди речі були такими як є, оскільки на те були причини. Банальним прикладом є Місто Сліз, в якому постійно йде дощ, оскільки прямо над містом є річка. Й таких деталей було вдосталь. І це в купі з оточенням, що реагувало на наші дії, як от банальна змога скосити помахом меча траву, що сама по собі реагувала на наше переміщення, робило занурення у світ неймовірно легким. І сиквел врази примножив ці аспекти, подарувавши нам неймовірний світ королівства Фарлум. Задники стали ще більш деталізованими, унікальних деталей оточення стало врази більше, як і різноманіття. Візуально Silksong це зразкова гра, де оточення не тільки зроблене, щоб милувати око, але й розкривати історію. Інтригуючи й мотивуючи йти далі, щоб дізнатися більше. Доповнює це аудіо супровід. Оригінальний Hollow Knight був в цьому плані доволі простеньким, але вже тоді композитор Крістофер Ларкін написав красивий саундтрек, що явно виділявся й містив чимало унікальних музикальних тем, що в’їдалися в пам’ять. Однак Шовкова Пісня, слідуючи своїй назві, зробила величезний крок уперед в порівнянні зі своїм попередником. Музикальні теми стали більш масштабними й наповнились деталями. А світ став ще живішим завдяки чималій роботі зі звуком, як оточення, так і його реакції на наші дії. Подорож до верхівки Цитаделі Такого ж росту притрималась й оповідальна частина гри. Синематиків побільшало, а подача сюжету стала більш явною, порівняно з попередником. Оригінальна гра 2017 року доволі повільно розганялась в багатьох аспектах, але особливо в історії. Ми довгий час не знали про те яка наша мета, й просто безцільно блукали Холовнестом. Сиквел не тільки це виправив, а й урізноманітнив й поглибив. Тепер ми з самого початку маємо мету, добратись до загадкової Цитаделі, куди нас хотіли доправити наші викрадачі. Й це лише перша мета, що буде змінюватись по мірі нашої пригоди. Світ же наповнений чималою кількістю НІПів, і чимало з них не є статичними й також подорожують протягом історії. А інтеракції з ними побільшало, й вони стали врази цікавішими, оскільки ми тепер не німий лицар. Хорнет це героїня з характером, й тому за її інтеракцією з іншими цікаво спостерігати. Не кажучи наскільки це робить світ живішим. Історія ж хоча й стала тут більш явною й цікавішою ніж в першій грі, досі є більше мотиватором дійства, ніж чимось самостійним. Що особливо підкреслюють небагатомовні фінали, які не викликають сильних емоцій, і це особливо стосується істинного фіналу, як на мене. Розробники як й в оригіналі більше зосередились на лорі світу. Вигляд локацій, вороги, діалоги, пісні та поодинокі записи, це все розкриває історію цих земель й безумовно це додає історії ґрунту, але не компенсує слабкі її сторони. Що підкреслюють й побічні історії. Чимало з них цікаві й ще більше знайомлять нас зі світом з різних перспектив. Але чимало їх фіналів відчуваються занадто різкими, що засмучує. Плащ та Голка Ігровий процес же став для мене найбільш спірним аспектом гри. Оскільки розробники як розвинули успішні аспекти оригіналу, так й посилили чимало його проблем. До чого додається ще чимало спірних рішень що в аспекті балансу, що в аспекті реалізації деяких механік. І основна проблема полягає в тому, що хоч по окремості вони здаються не такими критичними в комбінації вони викликають неймовірну фрустрацію, що може змусити вас закинути гру. Так ігровий процес став врази більш глибоким ніж в оригінальній грі. Що зробило аспект метроївданії ще цікавішим. Досліджувати локації цікаво, і гра має більше інструментарію, щоб запропонувати цікавий платформинг. Бойова система стала теж глибшою, оскільки на відміну від Hollow Knight, де мали тільки базову атаку, її різновиди та закляття, що можна було модифікувати амулетами. Тут ми маємо різні Крести з різними унікальними властивостями та типами атак, до цього додаються закляття та інструменти, останні з яких є як пасивними двох типів, так і активними агресивними. Це все в комбінації дає змогу зробити свій унікальний стиль гри. Але насолодитись ним часто не дає баланс гри, який побудований агресивно щодо гравця, немов бажаючи, щоб ти найшов спосіб його зламати, або просто закинув грати. Гра стала швидшою та інтенсивнішою, однак натомість стала пробачати менше помилок, та давати менше простору для відпочинку. Та ж прогресія не сильно змінилась, але її вплив в деяких аспектах став менш відчутний. Й хоча старт гри є більш насиченим та інтенсивнішим ніж в оригінальному ХК, недостача інструментів, менше прав на помилку через збільшену шкоду ворогів та жахливий дизайн деяких босів, що прикликають противних ворогів по менше. Все це робить старт фруструючим, оскільки в гравця ще просто недостатньо інструментів для пошуку рішення. Натомість починаючи з другого акту, гра вже дає можливість вирішувати проблеми по своєму. Однак інколи це виглядає не як чесне проходження. Платформинг завдяки новим здібностям та хуткості головної героїні став цікавішим. Але часто містить в собі спірні рішення, що псують досвід та часто збивають ефект потоку. Сегменти випробування також стали цікавішими, але часто винагорода по їх проходженню не варта того, не кажучи, що Шовкова Пісня не змінила деякі аспекти оригіналу, що робить чимало з цих випробувань подеколи складнішими за бої з босами та від цього не менш за них фруструючими. Й це не згадуючи ще чимало рішень та аспектів, що викликають чимало питань, як та ж система лікування або довгі пробіжки до арен з босами. Підсумок В кінці я хочу сказати, що багатьом перелічені мною проблеми можуть здатись незначними, а хтось просто назве мене казуалом. Але проблема полягає в тому, що я б хотів, щоб цей огляд був позитивним. Я пройшов гру на 100% не тільки тому, що напевно є мазохістом, але й тому, що чимало аспектів гри мене щиро в неї закохували. Це неймовірна пригода, яких в жанрі не так багато, і я щиро готовий назвати цю гру багато в чому показовою. Але також я бачу усі ці спірні рішення та проблеми, які утворюють тріщини в цьому діаманті. Тріщини, що для деяких гравців будуть фатальними.

Я дуже довго не міг перемогти Останнього Суддю. Я траїв його трохи більше двох годин і нарешті переміг. На емоціях взяв телефон, щоб записати відеоповідомлення друзям і похизуватися тим, що нарешті його переміг... і тут його труп вибухає, я помираю і гра не зарахувала перемогу. ТА ІДІТЬ ВИ ДО БІСА! Це лише крапля того щотгра дуже несправедлива. Гра чудова. В ній дуже багато неймовірних рішень, крутих елементів, дослідженя краще серед метроїдваній...Так вона недосконала, є й проблеми, але я пройшов її до кінця, та на 100% і всі сувеніри та був задоволений! Все одно нікому не раджу))))

Очікував більшого

З періоду виходу оригінального Hollow Knight пройшло вже досить багато часу, а саме 8 довгих років. І закономірно що ти як гравець бажаєш отримати кращий геймплей, різноманітні локації, ворогів, музику, і взагалі майже все що може бути. Але...... Почнімо з геймплею . Тут він став швидшим - це факт, для когось це може сподобатись для когось ні. Для мене грати за Хорнет дійсно приємно. Вона прутка і завдяки зміні масок мув сет міняються досить сильно, із-за чого тобі потрібен деякий час щоб звикнути. Саме дослідження світу залишилось таким самим, що в цілому для метроїдванії ок. Воно все так само приносить задоволення і тобі приємно кожного разу відкривати новий біом, або якусь секретку Перейдемо до біомів. І ось тут вже починаються проблеми. З самої першої хвилини гри мені це почало нагадувати біоми із оригінальної гри(Green Path/Queen's Gardens/Ancient Basin/Forgoten Crossroads). І це я ще далеко не всю гру пройшов. Якщо я побачив настільки багато схожих біомів то думаю і надалі чогось особливого очікувати буде оптимістично. Єдиний повністю новий, красивий і збалансований біом це лавовий. От до нього 0 питань. Баланс і його проблеми . От тут прям справжня біда. По перше крива тяжкості в першій грі була, напевно, ідеальною. Ти починав з абсолютно простих босів з простими мув сетами, і з кожним босом і мобом ставало важче і важче. Але тут таке відчуття що розробники акцентувались що перед виходом сілксонг ви будете закривати Пантеон в оригіналі, а ще краще все пройдете на 100%. Але є маленька проблема. Hollow Knigt явно не сюжетна гра де треба знати що було до цього. Та більше ви можете спокійно починати з Silksong і нічого не втратите в плані сюжета так як за майже 15 годин сюжет першої частини ніяк не фігурує(оце несподіванка). Так от тут проблема в тому, що крива важкості іде майже паралельно. Одного боса можна вбити за 2-3 спроби, а на іншому сидіти всі 20(при цьому цей інший це буквально попередній). Також боси дуже зачастили зі спавном мобів. Які віднімають стільки саме як і боси тому тобі потрібно зразу акцентувати свою увагу на них із-за чого часто трапляються вайпи. І як вишенька на торті ранбек до боса забирає десь в середньому 40-60 секунд(все в добрих традиціях DS2). Як можна було так далеко поставити лавочки я не маю і гадки. Музика . Нічого особливого. В плейліст ви явно добавляти не будете. Насправді я зараз пишу і не можу навіть пригадати ні однієї мелодії яка запам'яталась. Робіть висновки Озвучка . Вирішив це винести як окремий пункт так як дуже сподобалось знову чути унікальну озвучку персонажів. І тепер наша головна героїня навіть говорить. Виглядає дуже мило. За це однозначний +

Висновок

Хоча на цьому відгуку і буде палець вниз в цілому гра мені сподобалась. І особливо за таку ціну це просто must have(я вважаю що це навіть дуже мало і гра мала мінімум $40 коштувати). Але на фоні стількох позитивних відгуків де більшість просто пише, що гра нарешті вийшла і все..... Справжні проблеми гри замочуються. Тому раджу звернути увагу саме на негативні відгуки. Особливо якщо для вас метроїдванія в новинку, або сума за гру кусається. А від мене це явно 7/10

6 years of waiting and game is full of bugs

Игра со старта шокирует своей хардкорностью. Первое испытание было настолько сложным, что я уже было подумала отложить это дело до лучших времен, но вдруг у меня на экране появилась надпись «оплата прошла успешно» и я поняла, что победила. Наконец-то зайдя в игру я подумала, что оказалась в раю, мои глаза начали слезиться от счастья а душа воспарила в экстазе. К сожалению или к счастью, это всё было реальностью, но убедилась я в этом только тогда, когда вспомнила, что завтра рано вставать на работу и мне пришлось отложить игру в сторону… В общем, игра не стоит своих денег, ведь она просто бесценна и всех денег мира не хватит, чтобы по достоинству ее оценить. Однозначно рекомендую к прохождению 👍

Це пік усіх піків, срані равлики, які вистрілюють своїми харчками стають новими претендентами на найгіршого моба ( замість аспідів )

Страждати будуть всі або Симулятор токсичних відносин Якщо ви не грали в перший Hollow Knight – зробіть це, перша частина значно зважена і в цілому приємніше дозвілля. Якщо ви грали в перший HK і вам сподобався Білий палац – тут ви будете як вдома. В грі багато меду, але майже в кожний елемент гри додано ложка-дві дьогтю. Якщо в першій частині HK відчувається, що це продукт любові і старанної майстерності, щоб зробити шедевр – то Сілксонг справляє враження, що розробники спіймали «зірку» і нав’язують своє «бачення» (фанбаза прикриє всі недоліки gitgud’ом) В процесі проходження мав постійні емоційні гойдалки – то відчував ейфорію, то пірнав у фрустрацію. Почнемо з меду +++ Візуально шик і краса, все таке ж класне як і в першому HK +++ Музичний супровід – маніфік. Місцями затьмарює рівень фрустрації, який може виникати в процесі проходження. 100% кандидат на музичний гейм евардс. ++ Велика карта, що щільно наповнена контентом ++ Система крестів – такі собі набори слотів під активні/пасивні тулзи, кожний зі своїм мувсетом і загальним бонусом. Для більшості знайдеться своє застосування. + Багато різноманітних біомів + Великий арсенал ворогів + Колоритні боси. Частина з них дуже класно зроблені. + Багато НПЦ – світ через це «живий». З багатьма будете перетинатися неодноразово – розмовляйте завжди. + Багато лору на поверхні і не тільки. Як буде «струна» - грайте усюди де можна, отримаєте ще більше лору. + Декілька ендінгів. По завершенню першого, обов’язково вантажте сейв – вас чекає ще багато годин продовження для «тру» ендінгу. Додамо дьогтю --- Всратий паркур. Git gud my ass. На мою думку недостатньо відшліфований баланс в стрибках-пого-дальності і тп – це відчувається не усюди, а тільки в певних місцях. Але це токсично впливало на враження від гри. Ви звикнете, навчитися, але все одне будете стикатися з новими нюансами. Якщо фанатієте по такому – то цей пункт стає +++ -- Приховані локації. Готуйтеся як в олдових Думах/Вольфенштейнах перевіряти кожну стінку і стелю. Ви не повірите де іноді захованні відносно важливі проходи. -- Літаючи вороги. Їх багато, вони убердратівливі, преперьте анус. - Є душні боси, їх немало. - Розробники напхали пак "пренків" - "хаха, повівся!". Окремо може було б і ок, але така кількість на жаль додає роздратування. Тооооксііііік. - Є прокляті біоми, їйбо, за деякі хочеться дати відповідальним ляща. А тепер лакриця/веджимайт/каєнський перець (комусь сподобається, комусь ні) +- Будете бігати туди-сюди багато разів. Суттєво більше інших метроїдваній. Якщо захочете 100% - гад блесс йор соул / гадспід ю блек емперор / шайн он йор крейзі даймонд +- Купа сайдквестів, як відкрито доступних, так і не дуже. Сподіваюся, що ви все ж таки любите бігати туди-сюди. Все ж таки гарно, музичка, нпц можна зустріти в різних місцях, де вже були раніше, може побачите раптово скритий потенційний прохід. Ціна за к-сть контенту/виклик дуже доступна - я очікував, що буде вдвічі дорожче. Тому враховуючи всі плюси і мінуси – гру раджу, але дісклеймер - «Горіла срака, палала»

Для мене найбільшою цінністю у відеоіграх є не сюжет, не музика, не геймплей, не технічний стан, не візуал, і навіть не челлендж. І не якісь нішеві визначення, чи "відчуття" з "загальною картиною". Навіть середня у всіх аспектах гра може видавати золотий результат. Але це, на щастя, не про Silksong. Hollow Knight: Silksong занурює у свій світ з головою. Меланхолія Фарлуму поглинає гравця характерами кожної локації. Вони є молекулами у великому організмі — самотніми у власних трагедіях, але єдиними у лиходіянні винних сил. Фарлум є ефемерним, піднесеним вогником. Він не є кладовищем надій та потенціалів, як затхлий від смерті Холлоунест. Фарлум стоїть на межі смерті і життя, але він досі сповнений сильних душ, які здатні щось змінити — і у цьому одна з головних відмінностей сиквелу. Посеред руїн минулої імперії Ткачів ви зустрічаєтеся з новими історіями та персонажами, і вони є двигуном емоційної прив'язаності до сюжету. Мій відгук на Hollow Knight можна читати, як відгук до Silksong, якщо уявити, що кожна з проблем була виправлена та перетворена на перевагу. Абсолютно кожна проблема. У грі є дві проблеми, про які всі вже написали. В ретроспективі вони є не настільки вагомими, щоб не назвати Hollow Knight: Silksong однією з найкращих ігор мого життя.

I am silking and songing all over the place

Одного ранку я прокинувся і подумав, що вечері пограю в цю гру. Відчуття були, ніби я повертатимусь на роботу, яку ненавиджу)

хочеш відпочити ? -плати хочеш зайти до торгаша? -плати хочеш фаст тревел? -ти вже знаєш