Мінус за мову. Неочікувано гра доволі крута, непогано прописана і цікава.

By the time we get to Cunachat, the game becomes unfair, even on Story Mode. Both regular and Wyrdness enemies are capable of one-hit killing you. I play on Story Mode, pretty much to enjoy and have fun. I never asked for a challenge. The game was doing so well until that point. It's a pity

Гра вистрілила більш-менш, через нинішню іпмотенцію ігробуду. За якістю гра запізнилася років так на 10 Як би, все на своїх місцях, але… На жаль… Взяли з усіх шедеврів найкраще, та реалізували через одне місце. Є шаблони геймплею від облівіон, елденрін... Але реалізація халтура. Описувати все в деталях немає сенсу. В гру пограють ще пару днів, а за тиждень про неї ніхто не згадає. Якщо і брати, то тільки по знижці.

Tainted Grail нагадує мені Oblivion (не оцей ваш модний, молодіжний ремастер, а ту облу, яку мені тато приніс на диску з ринка на Почайній ще у 2011 році). Вона не ідеальна, місцями трохи сирувата, NPC дивляться на тебе обличчями з недопеченого тіста — і я дуже сильно люблю цю гру. По-перше, не те щоб нас сильно балували дійсно достойними екшн RPG — я вже мовчу про дарк фентезі RPG. Але це не той випадок, коли гра подобається лише через те, що нічого кращого взагалі нема. Грааль бере добре прописаним світом, великою кількістю квестів (багато з яких справді цікаві), атмосферою артуріанського середньовіччя та лором, у який органічно вплетені кельтські легенди, про який хочеться дізнаватися більше. Не може не радувати те, що розробники не просто беруть британський фольклор і роблять ctrl + c / ctrl + v, а дійсно працюють із матеріалом і створюють щось своє. По-друге, незважаючи на загальну готичну атмосферу, грі притаманний гумор у дусі Larian Studios — за що їм від мене, як від фанатки ігор цієї студії, окрема подяка. Я розумію: у світі проблеми, треба спасать усіх разом із самим королем Артуром, але, вибачте, я спершу хочу побалакати з куркою... Грааль вміє бути і веселою, і моторошною, і сумною — і це, як на мене, набагато цікавіше, ніж світ, у якому все суто похмуре й безнадійне. Хоча похмурість усе одно переважає у цьому світі — і це make sense, бо хоч у Tainted Grail є гумор, це не іронічна пародія на жанр і не гарна казка про мир, добро і хуба-бубу. Жорстокості тут вистачає на кожному кроці. Тим не менш, гра не перетворюється на Dark Souls для бідних ані по складності, ані по атмосфері, хоча, якщо вже дуже чіплятися, у деяких монстрах можна знайти схожі відголоски. Окремо про складність. Грааль не намагається перетворити життя тих геймерів, які після роботи хочуть відпочивати, а не йти на другу роботу вдосконалювати свої скіли у перекатуванні від боса, АЛЕ певний дизбаланс усе одно присутній. Бо якщо на першому десятку рівнів тобі сяк-так, але можуть перелічити всі зуби, то вже десь на рівні 20-ому гравець по суті перетворюється на імбову машину з шинкування всього живого, а баланс остаточно виходить у вікно. Я грала на середній складності і щось дуже сумніваюся, що це я просто так вдало з першого разу прокачала собі рога, який з приблизно однаковою легкістю рубає голови як нещасним хирлявиньким зомбі, що простують місцевим Дніпром, так і привиду-пірату, про якого кілька століть складали легенди, поки не прийшла я — місцева Мері С’ю з імунітетом до чуми — і не загасила його кількома ударами. Можливо, на вищій складності картина дещо інша, але середня складність наразі — це по суті легка. Серед інших мінусів можу виділити певну одноманітність у дизайні як створінь, так і локацій. Тут теж простежується дизбаланс: деякі краєвиди, пам’ятки архітектури та місцеве населення чудовиськ виглядають дійсно вражаюче, але хватає і дуже прохідних, скучненьких веж, печер та замків у дусі данженів Облівіона. Навіть важко навести якийсь конкретний приклад, бо якщо локація нецікава, то прям максимально, і таких трапляється багато. Схожа ситуація повторюється і з квестами, хоча там одноманітність не така очевидна, і більшість із них справді непогані — відверто халтурних «принеси-подай» мало. По суті, моя єдина претензія до квестів — це те, що деякі з них могли би бути дійсно захоплюючими, але вони дуже швидко і різко закінчуються. Наприклад, я натрапила на квест з якимось кривавим духом, створеним друїдами, і все у цьому квесті обіцяло бути ну як мінімум подією, яка стане моєю новою обсесією принаймні на тиждень. Але цього не сталося, бо квест завершується на самому цікавому місці: ти отримуєш свою чесно відпрацьовану Х-пу — ну і все, молодець, йдемо далі, у нас щільний графік! Це розчарування майже того ж самого рівня, коли у Драгон Ейдж Оріджин ти розумієш, що Моріган не можна романсити, якщо граєш за жінку ;( По технічних моментах якихось особливих зауважень у мене немає: мій уже не молодий ігровий ноут її потягнув, хоч і з зусиллями. На диво, за сорок з ґаком годин гри я не побачила ніяких критичних проблем. Так, пару разів провалилася у текстури — але як провалилася, так і вилізла й пішла собі далі. В підсумку всі мінуси вище не перекреслюють для мене плюсів, які я перелічила до цього, і загалом дуже позитивного досвіду з цією грою. Я хочу повертатися до неї, я хочу пробувати грати за інші класи, я хочу піти наловити усю рибу Авалона. Якщо вам у житті не вистачає гарної екшн RPG, яку ви ще не проходили 25 тисяч разів — ви її знайшли.

Давно намагалась знайти новий шедевр, ось він. Tainted Grail — неймовірне темне фентезі. Сюжет — як глибокий бестселер: драматичний, атмосферний, повний моральних виборів і таємниць. Весь світ дихає безнадією, але водночас намагається переконати тебе, що, можливо, ти все ж здатен щось змінити. Світ Tainted Grail дуже різноманітний і мальовничий — кожна локація має унікальну атмосферу, що зачаровує, та музику, яка доповнює відчуття занурення і тривожної краси. Броня виглядає естетично й деталізовано. Анімація боїв — справжній витвір мистецтва. Вони відчуваються живими, кожен удар має вагу. Приємно спостерігати й буквально відчувати кожен рух. Анімація магії — це казка. Кожна здібність має власну унікальну анімацію, а їх тут ой як немало. Мінуси: – покликані вихованці мають слабку анімацію переміщення. Якщо ти відбігаєш надто далеко, вони телепортуються просто перед обличчям — наче скрімери, що іноді добряче напружує. Також буває, що вони не реагують на ворогів: просто стоять позаду або занадто довго думають, перш ніж вступити в бій. – місцями слабка оптимізація та крива графіка (сподіваюся, це виправлять найближчим часом). Трохи засмучує відсутність української текстової локалізації. (Думаю скоро з'являться моди). Tainted Grail — гра, яка змушує думати, переживати й буде не раз шокувати поворотами сюжету. Оцінка: 9.5/10

Обожнюю цю гру! Графіка - на висоті, ідеальний баланс між стилізацією і реалізмом. Бойова система досить стандартна для РПГ нашого часу, але анімації? Хочу просто зацілувати людину яка їх робила. Оцей ПУФ коли когось фігачиш мечем, натягування лука, ну просто смачно. Історія досить коротенька якщо не чистити локації під нуль, але сайд квести? Це просто золото, чого тільки коштує квест про переконання місцевого батюшки в тому, що самовдоволення - це ок. І це ще не один такий квест! Я так давно не бачила цієї свіжості і гумору в іграх...

Игра в целом заслуживает внимания хоть и не без нюансов. Первое что хочется сказать так это то что игра сырая. Тут вы встетите множество багов по типу застрявшей лошади, нпц которые держат какие-то предметы и об этом забыли, искуственно вытянутые конечности и т.д. Тут будет криво играть музыка, порой начнёт даже раздражать один мотив мелодии во 2 городе где вам нужно будет посидеть несколько часов. Оружия хватает НО только для классов одноручного оружия, магии хватает, двуручное оружие просто плакать хочется там просто пару видов оружия и то под конец просто тупо меняется название а моделька та же. Атаки однообразные, паррировать смысла вообще нет лучше всего только уклоняться. Противники с одинаковыми лицами это уже норма, дошло до того что вместо того чтобы хоть рыцарям круглого стола выдать персональные лица то даже в кат сценах они сидят в закрытых стандартных шлемах чтобы поговорить, никакой персонализации. Некоторые предложения не озвучены, только субтитры. Брони опять таки достаточно НО только для магов и к примеру с бронёй которую достал в начале средины игры (2 город) - проносил до самого конца потому что надеялся что будет что-то вкуснее а оказалось что нет. В мире ты стыкаешься с крутыми противниками у которых 2 парных двуручных меча, где рыцарь в 1 руке держит двуручныый меч и колдует святую магию а при его убийстве оказывается у него шмот в 1.5 раза хуже твоего. Такое чувство что игру очень спешили выпустить не доделав её до конца, очень много чего нужно допилить, в том числе квесты которые не учитывают того что ты ответил в диалогах. Игра затягивает вначале но под конец она не может предожить тебе ничего нового, радует что хоть противники +- разные а не просто их цвет меняется. Игра чем-то напоминает скайрим но он был более затягивающим, интересным и новым. И к стати, графика .... в 2025 году эта игра с графикой скайрима. После написания рецензии даже не знаю зачем поставил палец вверх )

Рекомендую! Рецензія у підтримку розробників. Прохання додати український текст! Could you please add Ukrainian?