(7.3 год. на момент рецензування) Гра зараз має змішаний рейтинг і переповнена негативними відгуками, які зводяться до "дорого", "коротко", "немає нових механік" та "гірше за минулі частини". І хоча шедевром Little Nightmares III я не вважаю і можу погодитися, що в деяких аспектах вона втратила, назвати її поганою грою я не здатен.
Ефемерне поняття атмосфери завжди було ядром серії, і тут вона дійсно не така густа, як у першій частині, котра, до слова, проходиться за годину, і з певного боку не досягає навіть рівня другої. Це не дивно, враховуючи, що над грою працювала інша студія, однак говорити про повну відсутність атмосфери не можна. Дизайни локацій та ворогів не настільки сюрреалістичні, як хотілося б, а рівні на шоколадній фабриці справді провисають, але пустеля, ярмарок та так званий реабілітаційний центр виглядають цілком атмосферно та динамічно.
Загалом рівень динаміки, переслідувань і втеч виріс значно, що лише тішить — гра змушує діяти швидко й шукати вихід максимально оперативно. З іншого боку, з’явилися надто скриптові стелс-секції. У попередніх частинах гра лише натякала на необхідність стелсу, але все одно дозволяла ризикнути і бігти напролом.
Щодо механік — це справді використання всіх напрацювань попередніх ігор, що цілком логічно для третьої частини. Та казати про повну відсутність нововведень не можна, адже ми тут маємо парасольки на початку, механіка ляльки з фіналу (просто неймовірно), та новенький лук, що супроводжує тебе протягом усієї гри. У цілому екшен став кращим, підбивання з лука і добивання ключем — чіткі та приємні. Секції з жуками, ляльками і особливо фінальний боссфайт зроблені навіть краще за подібні моменти у попередній частині.
Правда, дрібниці та секрети тут гірші. Інтерактивність і свобода локацій трохи обмежені, а самі секрети виглядають прісно, мікроляльки не викликають особливого інтересу. Головоломок небагато, і всі вони надто очевидні. Музика, яка колись була перлиною атмосфери серії, цього разу не дарує тих самих емоцій. Здебільшого використано треки з попередніх частин, а нових, відверто кажучи, я й не запам’ятав.
Сюжет непоганий, майже такий же незрозумілий, як і в попередніх частинах, із доволі доброю кінцівкою)
А тепер, про слона в кімнаті, без якого, мабуть, я критикував би гру значно більше. КООПЕРАТИВ! Це справді чудовий і приємний кооперативний досвід! Бути по-справжньому страшною не здатна жодна кооперативна гра, і LN3 на це й не робить ставку. Натомість він пропонує безліч коротких спільних задач, динамічний геймплей і непоганий екшен.
У підсумку ми з другом отримали позитивні враження, попри нерівномірний рівень атмосфери й геймплею. Без кооперативу це, мабуть, справді найслабша частина (доповню після другого проходження соло), але оскільки він є, і навіть необхідний, то загальна оцінка гри для мене 6.5 із 10.
Повертаючись ж до початку, хочу сказати кілька слів про ціну та тривалість. Так, гра дорога, але це політика видавця та продовження успішної серії. Якщо ви з цим не згодні, просто не купуйте — голосуйте гаманцем, а не негативним відгуком, який не має стосунку до змісту гри.
Щодо тривалості — це цілком стандартний хронометраж для серії, у якому вона почувається чудово. Перша частина, до речі, коротша рази в три.
Якось так. Я не мав наміру захищати гру і був до неї максимально скептичним, і хоча впевнений, що вона слабша за майбутніх конкурентів (Reanimal, End of Abyss), хейт, який вона отримала, виглядає перебільшеним.
Так, ми відійшли від того, за що цінували серію, хоча для мене вже й друга частина була значним відступом від того, що я полюбив у першій. Третя ж, можливо, справді прохідна, але точно не погана.
