Add Ukrainian localization please

мій вердикт такий: гра непогана, графічно красива але цих коштів зовсім не варта - дуже скучна. Її ціна до 1к грн (20-25 дол). Чому? грав на високій складності! Почну з плюсів: - мальовнича графіка, природа, відкритий світ - інтуїтивні механіки (вітер і тд) - багато стійок, різних гаджетів, прийомів - високий рівень складності дійсно складний АЛЕ якщо тебе вб'ють - ти тут же воскресаєш і не потрібно перепроходити... тому немає ціни за твою помилку... тепер мінуси: - дуууже скучна гра - мільйон значків запитання (як в асасінах) які набридають після двох десятків - дуже казуальний тупий паркур (знову закос на асасінів) - 4-5 типів ворогів і все! далі в грі вони просто мають більше хп, обладунків і дмг. Тому в другій половині гри ти розумієш як тебе задовбало рубати цих статистів... і ти просто береш лук, прокачуєш, робиш квест на броню лучника і тупо хедшотиш швиденько ці натовпи мобів... - дуелі з босами дуже одноманітні. Дуже дивні хітбокси в цих боях... по тобі промахнулись а дмг всеодно пройшов і навпаки - сам АІ тупенький. У мобів 2-3 прийома і все... - основний квест дуууже тупий: гра практично змушує тебе використовувати стелс але потім основний енпісі каже що ти мудак бо використовуєш стелс для боротьби з переважаючим ворогом!! абсурд! тобі не дають вибору... і купа пафосу в діалогах в якому немає сенсу теж - дуже багато аля філософських діалогів пустопорожніх, які ні до чого не призводять і ніяк не впливають на гру які НЕ МОЖНА пропустити! бісить - сайд-квести теж дуже одноманітні: прийди на точку, затрекай по слідах ворогів, перебий всіх ворогів... все! всі однакові... ніякої варіативності!!!! порівняйте з квестами у кіберпанку! де завжди (!), навіть у малих сайд-квестах, є кілька варіантів проходження... - ну і нема української! Тому знову таки повнторю: дуже швидко набриждає грати в цю гру... воне не варта тих коштів... беріть хіба на розпродажі... це типу асасіни але в японському сеттінгу

Ти мій кілуа я твій гон разом ми геноцид монгол

Это просто нет слов, на клавиатуре игра просто некоторые клавиши просто не сразу воспринимает. На среднем уровне сложности играеться как на максимальных в других играх сони. Хотел как-то побиться что б не сильно душно, но и не слишком легко, это бред

О, так, різати окупантів

Раніше я вже грав у Ghost of Tsushima на пс4 і на днях я купив її за фул прайс, після того як згадав яка вона чудова. Я дійсно отримую задоволення від її красот, це просто симулятор F12, за 2 години я вже маю більше 30 скринів та я в захваті від того, як багато було прийнято правильних рішень, що зробили геймплей приємним. Але як бачите по оцінці є те, що значною мірою переважає і те, що я пробачити не можу - їх підхід до історії та трансформації головного героя. Для мене немає нічого гірше у цій грі як перше обов'язкове вбивство у спину, воно розбиває мені сердце, перекреслює все що ми дізнались раніше і просто вбиває для мене повагу до героя, адже він так легко змінив свою думку. В грі немає аргументованої арки чому ми маємо зраджувати свої ідеали, розробники навіть не намагаються тебе переконати що це необхідно, вони просто змушують, адже якщо ти підійдешь до цього супротивника, подивишься йому в очі і спробуешь вбити його за кодексом - ти зрозумієш, що в тебе забрали можливість битися або захищатися і він просто тебе вб'є. Ну і загалом все навколо цієї місії погано, на горі ми кажемо що будемо чесно битися, а нам відповідають, що тоді всі бранці у полоні помруть, через хвилину вже Дзин каже, що якщо він буде битися всі у полоні помруть, але після цього першого вбиства у спину можно спокійно вийти до них без стелсу і вбити кожного чесно і ніхто не буде вбивати брінців, тож нам ще й набрехали.. Надалі на протязі гри, свідомо, я не вб'ю жодного противника в спину, я не буду ховатись по кришах та лазити під будинками, так само як я і не робив цього у своїх попередніх сесіях, але я вже не зможу отримати задоволення від свого морального вибору, в мене його, нажаль, вкрали. "We look them in the eye... With courage. Only cowards strike from the shadows" - Lord Shimura

Переоцінено, Секіро набагато цікавіша. Я розчарований.

Нарешті бета-тест завершено. І, судячи з усього, він пройшов не дарма. Гра працює чудово, на максималках все літає, багатогодинної компіляції шейдерів немає, про інше поки що судити рано, але думаю все буде чудово і далі Також питання до Соні. Якщо ви прибрали гру в усіх російськомовних країнах, крім України, то може варто українську мову в ігри додавати?

Я практично нічого не знала про цю гру перед тим, як почала її проходити, і це було, можна сказати, знайомство наосліп. Але вже з перших катсцен вона мене як захопила своєю епічністю та кінематографічністю, так і не відпускала до кінця. На мою думку, однією з найсильніших сторін гри є її квести, особливо завдання союзників. По-перше, вони самі по собі цікаві та підтримують це відчуття зацікавленості несподіваними поворотами, по-друге, там такий драматизм та трагізм в деяких моментах, що ні, я не плачу, це мені щось в око потрапило. До персонажів прив'язуєшся, ти їм співчуваєш. Ти спостергієш за ними в один із найважчих періодів їхнього життя, і проходиш цей шлях разом із ними. Якщо є змога, я би радила грати саме з японською озвучкою, тому що вона додає плюс сто до атмосферності та автентичності. Щодо самого ігрового світу, то тут у нас по карті розкидано досить багато точок інтересу: це і штуки, які покращують характеристики головного героя (і які було приємно відвідувати вже тільки через неймовірні краєвиди, що переслідували мене, куди б я не пішла), і просто зайняті монголами поселення чи пости. І якщо ви захочете повністю звільнити Цушіму, прийдеться трохи попотіти, але якщо чесно, я від цього процесу отримала велике задоволення, і не пропустила жодного монгола, навіть (особливо) тих, що намагалися від мене відповзти в надії врятуватися; бо бити окупанта - це завжди приємно. Як саме знищувати ворогів - то вже справа гравця, здебільшого. Деколи в сюжетних місіях гра вимагає використовувати стелс, і якщо ти не справляєшся, потрібно починати з останньої контрольної точки, але я би не сказала, що були якісь важкі моменти, тож хай це не відлякує людей, які не дуже люблять ковзати одним місцем по траві. Взагалі в грі можна здобути навички та знайти обладунки на будь-який смак і стиль гри. Хочете бути самураєм та розвалювати ворогів у відкритому бою? Прошу. Хочете залишатися в тіні та доводити монголів до сказу, поки вони намагаються зрозуміти, де той, хто залишає за собою доріжку із трупів? Будь ласка. Все залежить від вашого бажання та фантазії. Декілька слів про доповнення, яке переносить нас на острів Ікі. В цілому мені сподобалося, в ньому розкривається багато моментів із минулого головного героя, і по ходу дослідження нового контенту гра дає змогу порефлексувати стосовно деяких подій із основної гри. З'являються нові фішки в плані дослідження світу, але мені деколи здавалося, що розробники навмисне вирішили розтягнути час мого перебування в грі, додавши квести, які не відображаються в журналі, або загадки в святилищах, які без допомоги гуглу не розв'язати. Добре, що це було компенсовано святилищами, біля яких можна погладити тварин - вони супер милі. Підсумовуючи, хочу зізнатися, що в гру я закохалася. Це просто неймовірна історія, яка викликала в мене широкий спектр емоцій, підштовхнула до роздумів, та залишила після себе дещо більше, ніж просто приємні відчуття від ще однієї пройденої гри. Мені хочеться рекомендувати її кожному геймеру. Якщо вам подобаються ігри, пограйте в "Привида Цушіми". Це топ.

додайте українську мову

Шедевр. 10 самураїв з 10 ! А для тих, у кого гра недоступна, ну сорі, грайте в свою "Смуту" :)

Гра файна ! Але сасоні де Українська локалізація ?

розстроївся. фул хуйня. якщо брати то або грн за 300 або треба бути максимальним фанатом цього сетингу

古池や 蛙飛びこむ 水の音

Ріжу монголів уявлючи що це рyсня. Що в загальному не дуже далеко від правди)0)

DOOSHOO! DOSHOOO!

Як козак Данило рідний край від окупантів звільняв.

#AddUkrainianLocalization

Трохи пізніше напишу повноцінну рецензію,а зараз хай буде це Якщо коротко, то гра дуже подобаєтся Рекомендую!

10 годин різати окупантів, прям як в житті

武士道とは死ぬことと見つけたり。 Bushidō to wa shinu koto to mitsuketari. “Путь воина — в принятии смерти.” (Из «Хагакурэ» — книга о кодексе самурая.)

Спокій, природа, хокку і саке, монгол, лисиця і японець, катана, лук, стріла кунай - це все про гру, це не хентай НУ а ганьба, а честь!? .... А ну його у хуям, давай саке

+ Це гра для відпочинку. Тут Ви милуєтесь мальовничими краєвидами, медитуєте, пишете вірші, ріжете окупантів, збираєте квіти та граєте на флейті. + Режим легенди заслуговує окремої згадки. Це кооперативний режим з різними випробуваннями, та окремою сюжетною лінією де вам з друзями потрібно перемогти злу чаклунку Іо, та її посіпак. Якщо в основній сюжетній грі за Дзіна, магія і демони це лише легенди, то тут ви стаєте частиною цих легенд. - Інді корпорація Sony чомусь не вважає за потрібне робити Українську локалізацію.

Шлях вибору є, Та всі стежки - в одній клітці. Де ж моя свобода?

Гра шикарна, але... Так, музика атмосферна. Так, кінематографічність на рівні - настільки, що це в моменті більше схоже на інтерактивний фільм із періодичним натисканням кнопок. І так, у неї буде позитивна оцінка, бо вона все ж не погана. Але зараз не про хороше, а про те, що викликає питання і змушує раз по раз поглядати на годинник, думаючи: "шось я втомивсі"

Відкритий світ

Ghost of Tsushima дуже хоче, щоб ви милувалися її краєвидами. Вам подобаються красиві краєвиди? Гра каже: "На, дивись". Вам подобається жити в цьому світі? Гра каже: "Дофіга хочеш - дуля." Можна глянути на NPC, які з ідеальною синхронізацією виконують свої скриптовані дії. Люди тут не працюють у полях, не ходять по дорогах, а стоять, ніби їх прибили до землі. Старих немає, дітей теж. Кури, качки, свині? Ні, це ж Японія XIV століття, тут такого не було! Живі тут тільки монголи. Вони є всюди. Настільки всюди, що вам здається, ніби ви воюєте не з реальним ворогом, а з нескінченною хвилею мобів. Страшно насправді і це не мінус)))

Квестдизайн: Ubisoft, ти?

Відкритий світ у грі є. А чим його наповнити? Ну звісно ж:

• Визволяйте заручників.
• Паркурбте до храмів.
• Паліть форти.
• Повторіть ще 20 разів, бо розробникам було лінь вигадати щось інше.

Бігати по карті і молитися 40 разів біля статуй? Будь ласка. Збирати дзвіночки, єрнду, сувої, писати хоку(натискати одну кнопку)? Без проблем. Нудотні однотипні квести, які створені виключно для того, щоб витягнути з вас ще кілька зайвих годин? Тримайте скільки завгодно! О так, ця гра чудово підійде тим, хто любить, коли їх час використовується максимально бездарно(Я таке люблю і раджу всім).

Кіно, про яке тебе не питали

Якщо ви думали, що гра дозволить вам просто зануритися в світ самураїв - ні. Спочатку вам потрібно подивитися ще один важливий діалог, в якому герої знову будуть говорити про честь, обов’язок, зраду і свою шизу. Ви хотіли пропустити? Ні, ні, ні. Це ж кіно! Sony ж не просто так назвала це Director’s Cut.

Бої: коли камера воює проти тебе

Ви заходите в черговий бій, починаєте красиво нарізати ворогів, і тут... камера вирішує, що вас забагато балували комфортом. Вона літає, хаотично змінює ракурси, блокує огляд і змушує вас сподіватися, що удар таки потрапить туди, куди треба. З дуелями ситуація трохи краща, бо вони хоч якось зроблені зі смаком і в ахуїтельних локаціях. Але коли ви втретє розумієте, що всі вони однакові, ентузіазм трохи спадає.

Грав не за негра і за це дякую)

Якщо ви чекали справжню історичну автентичність, то нє) Тут самураї подані настільки вестернізовано, що не вистачає лише, щоб Дзін Сакай взяв у руки револьвер і сказав: «This town ain’t big enough for the both of us». Це "історична Японія". Версія для тих, хто не любить складних деталей і хоче просто пограти в стереотипи. Чубрики тут зведені до трьох основних емоцій: честь, помста, розчарування. Якщо у персонажа є хоч якась характеристика, то вона буде бити вас по голові весь сюжет, щоб ви, не дай боже, не забули. Усе. Жодної складності, жодної неоднозначності. Це не японська історія - це самурайський Голлівуд.

Тойво.. всьо

Ghost of Tsushima - це гра, яку хочеться любити, але чим довше граєш, тим більше помічаєш, що перед тобою звичайний, хоч і красивий, пісочний годинник. Ти просто перевертаєш його знову й знову, виконуючи ті ж самі завдання, дивлячись ті ж самі кат-сцени й милуючись тим самим світом, який мав би бути живим, а не просто гарною декорацією. Але оцінку поставлю позитивну. Бо квіточки і листочки гарні.

Найкраща гра на самурайську тематику. До глибини душі.