ROUTINE — гра. Не нівельований набір казино-механік, які вводять тебе у вузел нескінченної погоні за великими цифрами. Не DIY хоррор, який викликає сміх ілюзорністю свого світу. Не історія rogue-AI, чи злоби корпорацій. ROUTINE — саме те, що має видавати індустрія, щоб вважатися дійсно мистецтвом. Якщо вам подобається Signalis, P.T., Scorn, Amnesia/SOMA — ця гра є міксом, і вона вам дуже сильно сподобається. Далі я хочу просто трохи рефлексувати, так що або біжіть грайте, або продовжуємо. Господи, скільки ж тут деталей та абстрактного сторітеллінгу. І дуже багато речей є сюрпризами, про які я не можу у жодному разі розповісти. Сюжет зроблено таким чином, що після проходження вам точно захочеться передивитися певні моменти або згадати старі, щоб інтерпретувати їх по новому. У грі дуже багато наративу який передається через оточення, абстрактні образи — ти ніби дивишся сюрреалістичний фільм. ROUTINE має, певно, найкращий саунд-дизайн який я чув у своєму житті — обов'язково грати в навушниках вночі. Кожен коридор, кожна сходинка та вентиляційний люк містить стільки террору та жаху, що вашим головним ворогом стають не різкі гучні звуки, а тривалі саспенсні періоди тиші, які перериваються химерними оазисами індустріалу. ROUTINE є сином лімінальної сюрреалістичної наукової фантастики, і було б дивно очікувати прямого сюжету від цього жанру. Тільки у цій грі ви можете відчути неймовірний жах, за яким різко слідує пронизуючий сум. Занурюючись у глибини місячної станції, відчуваєш первородний страх, який підкріплює ще факт доволі неконвенційного геймдизайну, який не створює зону комфорту та постійно тримає у напрузі. Такі ігри викликають бажання зануритися у літературу. Повернутися з великим багажом знань, що дозволить більш точно інтерпретувати події твору. Як на мене, нема кращої хвали, аніж оця. P.S. Обожнюю ігри, які на скрінах крамниці лише показують вершину айсбергу. Тут дуже багато сюрпризів і вона розвивається у щось, що ти зовсім не очікуєш на початку.